Війна - це не лише героїзм, який ми бачимо в новинах. Це бруд, втома, страх і, на жаль, ситуації, коли людина просто ламається. Або фізично, або морально. Коли цивільна людина потрапляє на фронт, її світ перевертається. Іноді виникають моменти, коли боєць каже: "Я більше не можу". Або: "Я не піду туди без бронежилета". І тут починається найскладніше - юридична площина. Де закінчується законне право на збереження життя і починається кримінальна відповідальність?
Сьогодні ми розберемо цю важку тему без прикрас. Ми поговоримо про те, що таке відмова військовослужбовця ЗСУ від участі в бойових діях, чим це загрожує і як діяти, якщо наказ дійсно неможливо виконати.
Що означає відмова від участі в бойових діях
Давайте одразу розставимо крапки над "і". У побуті ми можемо думати, що відмова -це просто слова. Але для військової прокуратури це факт, зафіксований у рапорті командира.
Юридично "відмова" -це відкрите небажання виконувати бойове розпорядження (БР). Це не тихий саботаж, а пряма заява. І тут є тонкий лід. Закон розрізняє поняття:
Непокора (ст. 402 ККУ). Це коли ви прямим текстом кажете командиру "Ні, я не зроблю це".
Невиконання наказу (ст. 403 ККУ). Це коли ви сказали "Так", або промовчали, але по факту нічого не зробили.
Для слідства ключовим є мотив. Чому солдат відмовився? Це був страх? Паніка? Чи, можливо, відсутність аптечки й автомата? Кожен цей нюанс кардинально змінює справу. Якщо відмова обґрунтована документально (наприклад, є довідка про критичний стан здоров'я), склад злочину розсипається. Якщо ж це просто емоції -наслідки будуть жорсткими.
Законодавчі норми та відповідальність
Не будемо закидати вас юридичною латиною, але номери статей знати треба. Це ваша безпека. Питання відмови та відповідальності регулює Кримінальний кодекс України.
Що "світить" за порушення?
Стаття 402 (Непокора). В умовах воєнного стану це від 5 до 10 років позбавлення волі. Реальний термін.
Стаття 403 (Невиконання наказу). Тут терміни схожі -від 5 до 8 років.
Стаття 404 (Опір начальнику). Якщо суперечка переросла у фізичний конфлікт або погрози, можна отримати до 12 років.
Але є важливий момент, про який часто мовчать. Суди враховують "обставини, що виключають злочинність діяння". Що це означає? Якщо виконання наказу призвело б до неминучої смерті без будь-якої військової користі (наприклад, наказ йти на танки з однією лопатою) - хороші адвокати можуть довести відсутність складу злочину. Але це складно, довго і вимагає доказової бази.
Відмова їхати на передову або в зону бойових дій
Ситуація класична: підрозділ перекидають "на нуль". У відповідь – відмова від виконання бойового завдання, яка відповідальність?
З точки зору командира, це зрив бойового завдання. Це підрив боєздатності підрозділу. Тому реакція зазвичай миттєва -виклик ВСП (Військової служби правопорядку) і відкриття провадження. Багато хто помилково вважає, що можна "просто написати рапорт на звільнення" і не їхати. Ні, так це не працює. Поки вас не звільнили офіційно, ви -військовослужбовець.
Проте, життя вносить корективи. Часто відмова їхати в зону бойових дій базується на реальних проблемах зі здоров’ям, які "вилізли" після навчального центру. Спина, серце, психіка.
Якщо боєць відчуває, що він фізично не дійде до позицій, алгоритм має бути таким:
Не просто відмовлятись ("я не поїду").
Подавати рапорт про різке погіршення стану здоров'я.
Вимагати невідкладного медичного огляду.
Командир має право не повірити на слово. Але він зобов'язаний відреагувати на рапорт. Рішення про те, чи придатний солдат до окопу, приймає не ротний, і не сам солдат, а виключно лікарі (ВЛК).
Законні підстави для відмови
Чи існує легальний спосіб відмовитись? Так, але перелік цих підстав дуже короткий і конкретний. Жодних "сімейних обставин" (якщо вони не оформлені як підстава для звільнення) тут бути не може.
Ось три "кити" законної відмови:
Медичний висновок. Це "броня". Якщо у вас на руках є постанова ВЛК про непридатність або тимчасову непридатність з переглядом через місяць -жоден наказ йти в бій не має сили.
Злочинний наказ. Звучить як з кіно, але це норма Конституції (ст. 60). Якщо вам наказують розстрілювати цивільних, мародерствувати чи катувати полонених - ви зобов'язані відмовитись. Виконання такого наказу теж є злочином.
Технічна неможливість. Це найскладніший пункт. Відсутність належного забезпечення (зброї, БК, засобів захисту), що робить виконання завдання самогубством. Але тут потрібна фіксація. Просто слів мало - потрібні рапорти, свідки, фото- чи відеофіксація (якщо це безпечно і можливо).
Права мобілізованого під час воєнного стану
Коли людину мобілізують, вона не стає власністю армії. Вона залишається громадянином. Тому права мобілізованого під час воєнного стану - це не фікція, а інструмент, яким треба вміти користуватися.
Ви маєте право не тільки на форму та їжу. Ви маєте право на життя та гідність:
Право на медицину. Ви не зобов'язані терпіти гострий біль. Якщо частина не може надати допомогу, вимагайте направлення в госпіталь.
Право на навчання. Мобілізованого не можуть відправити в бій без базової підготовки (хоча на практиці буває різне, це пряме порушення закону).
Право на оскарження. Будь-яке стягнення, наказ чи дію командира можна оскаржити. Спочатку -вищому командуванню, потім -у суді.
Загалом, права мобілізованих - це ваш щит. Якщо ви їх не знаєте, системою легко маніпулювати.
Ось коротка шпаргалка для орієнтування:
Ситуація | Ваше право | Спосіб реалізації |
Загострення хвороби | Отримати направлення на ВЛК | Рапорт на ім'я командира частини |
Психологічний зрив | Отримати допомогу психолога | Звернення до заступника з МПЗ або на гарячу лінію |
Незаконний наказ | Не виконувати (якщо він явно злочинний) | Письмове пояснення причин + скарга в прокуратуру |
Образа честі | Захист гідності | Скарга до ВСП або звернення до адвоката |
Як подати рапорт про неможливість виконання наказу
Багато військових скаржаться: "Я писав рапорт, а він зник". Це класика бюрократії. Рапорт - це ваш головний доказ у суді, якщо до цього дійде.
Як зробити все правильно:
Тільки письмово. Усні розмови до справи не пришиєш.
Два екземпляри. Один віддаєте командиру або в стройову частину, на другому -вимагаєте поставити вхідний номер, дату і підпис особи, яка його прийняла.
Зміст. Не пишіть есе. Пишіть сухо і по факту:
Кому: Командиру в/ч...
Від кого: Солдата Іваненка...
Суть: "Доповідаю, що не можу виконати наказ №... у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я (опис симптомів), що унеможливлює виконання службових обов'язків. Прошу направити мене на медичний огляд".
Якщо рапорт не приймають -відправляйте його "Укрпоштою" рекомендованим листом з описом вкладення на юридичну адресу вашої військової частини. Корінець про відправку -це ваш захист.
Що буде за незаконну відмову
Потрібно бути чесними. Якщо ви відмовляєтесь виконувати наказ без залізобетонних підстав, держава включить репресивний апарат. І під час війни він працює дуже жорстко.
Судова практика зараз невтішна. Більшість вироків за статтями 402–404 - це реальні терміни. Судді часто стають на бік обвинувачення, керуючись логікою: "Якщо всі відмовляться, хто буде захищати країну?".
Окрім тюрми, це:
Пляма в біографії (судимість).
Пониження у званні.
Позбавлення статусу УБД та всіх пільг у майбутньому.
Тому, перш ніж іти на конфлікт, зважте всі "за" і "проти". Емоції пройдуть, а кримінальна справа залишиться.
Висновок
Ситуація складна. З одного боку - обов'язок захищати країну. З іншого - інстинкт самозбереження і об'єктивні обставини. Відмова військовослужбовця ЗСУ від участі в бойових діях - це крайній захід. Вдаватися до нього варто лише тоді, коли ви на 100% впевнені у своїй правоті й маєте документальні докази.
Головна порада: не грайте в мовчанку. Комунікуйте письмово. Залучайте юристів, якщо відчуваєте тиск. Закон на вашому боці тільки тоді, коли ви дієте за процедурою.
Найпоширеніші запитання
Чи можу я відмовитись від виконання наказу, якщо погано почуваюсь?
Можна, але просто сказати «мені погано» недостатньо. Треба одразу доповісти командиру і йти до медиків. Ваше самопочуття має бути зафіксоване лікарем, інакше це вважатимуть ухиленням.
Що робити, якщо наказ здається незаконним?
Не просто відмовляйтеся на словах, а пишіть рапорт із чітким обґрунтуванням. Паралельно варто набрати юриста або звернутися на гарячу лінію військової прокуратури – вам знадобиться правова підтримка.
Якщо командир не приймає мій рапорт – куди звертатись?
Ідіть через голову – до вищого командування або реєструйте документ через стройову частину (канцелярію). Головне, щоб у вас лишився доказ подачі, наприклад, вхідний номер або корінець з пошти.
Чи карається відмова їхати на передову?
Так, це кримінальна стаття, якщо відмова не підкріплена "залізними" документами. Страх чи небажання не є юридичною причиною, потрібні реальні підстави.
Чи можу я тимчасово відмовитись через стан здоров’я?
Тільки якщо це підтвердить військово-лікарська комісія (ВЛК). Поки немає офіційного висновку комісії про вашу непридатність або потребу у відпустці, ви зобов'язані виконувати завдання.