Договір купівлі продажу
Договір куплі продажу — це одна з найпоширеніших угод, з якою майже кожен з нас стикається в житті. Будь то покупка квартири, автомобіля чи іншого майна, цей документ визначає умови передачі прав на власність від продавця до покупця. Ми підготували основну інформацію про договір купівлі-продажу, щоб допомогти вам розібратися в усіх важливих моментах та уникнути юридичних помилок під час укладання угоди.
JURIST допоможе знайти кращого юриста
На платформі JURIST ви можете знайти кваліфікованих юристів, які допоможуть укласти договір куплі продажу та розібратися з усіма правовими нюансами цього процесу. Фахівці нададуть консультації щодо правильного оформлення договору, перевірки документів і умов угоди. Якщо необхідно, на платформі також є нотаріуси, які можуть посвідчити договір, забезпечивши його юридичну силу.
Ви можете обрати спеціаліста, орієнтуючись на його досвід, відгуки клієнтів і анкету, що дозволить знайти найкращого фахівця для вашої ситуації. Спеціалісти, які об’єднані на платформі, забезпечують повний супровід угоди, включаючи консультації, підготовку документів і нотаріальне посвідчення, що робить процес укладання договору купівлі-продажу максимально зручним і безпечним.
Порядок укладання договору купівлі продажу нерухомості
Порядок укладання договору куплі продажу нерухомого майна в Україні є чітко визначеним і складається з кількох етапів. Розглянемо основні кроки, які слід пройти для оформлення цієї угоди:
Підготовка документів. Перш за все, обидві сторони — покупець і продавець — повинні підготувати всі необхідні документи;
Укладання договору купівля продаж. Після підготовки всіх необхідних документів сторони укладають сам договір купівлі-продажу, який має бути укладений в письмовій формі і містити:
Повні реквізити продавця та покупця;
Опис нерухомості (адреса, технічні характеристики, кадастровий номер);
Ціну нерухомості та умови оплати;
Умови передачі майна;
Права і обов'язки сторін;
Підписи сторін (якщо не передбачено нотаріальне посвідчення).
Нотаріальне посвідчення договору. Для того щоб договір купівлі-продажу нерухомості набрав юридичної сили, він повинен бути посвідчений нотаріусом. Нотаріус перевіряє:
Ідентичність осіб, що підписують договір;
Законність угоди та відповідність документів;
Вільне волевиявлення сторін без примусу.
Реєстрація права власності. Покупець подає заяву на державну реєстрацію права власності на нерухомість у Державний реєстр прав на нерухоме майно.
Передача майна та оплата. Покупець здійснює оплату за майно відповідно до умов договору. Після цього продавець передає майно покупцю (як правило, це ключі від квартири чи будинку).
Після завершення всіх етапів угоди покупець стає повноправним власником нерухомості, а продавець отримує кошти за продаж майна. Під час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна можуть виникати податкові зобов'язання. Наприклад, продавець може бути зобов'язаний сплатити податок на дохід, якщо майно було продано менше ніж через 3 роки після придбання.
Важливо уважно перевірити умови договору перед його підписанням, оскільки помилки чи неточності можуть призвести до юридичних проблем у майбутньому. В цьому питанні завжди може допомогти юрист, якого можна знайти на JURIST.
Що не може бути об'єктом договору купівлі продажу?
Не всі об'єкти можуть бути предметом договору купівлі-продажу в Україні. Розглянемо кілька основних категорій, які не можна продавати:
Майно, на яке накладено арешт чи інші обтяження. Не можна продати без згоди відповідних органів або сторін, що мають права на це майно.
Майно, яке належить декільком співвласникам без їхньої згоди. Для продажу необхідна згода всіх співвласників, бо продаж буде юридично недійсним.
Майно, яке не має права на оборот або є забороненим до продажу. До таких об'єктів відносяться деякі категорії майна, що є забороненими для продажу за законом, наприклад, наркотичні речовини, зброя без відповідної ліцензії, культурні цінності без дозволу держави тощо.
Особисті немайнові права (наприклад, права на ім'я чи честь) не можуть бути предметом купівлі-продажу, оскільки вони не є майном і не підлягають передачі.
Документи для посвідчення договору купівлі-продажу будинку
Для посвідчення договору купівлі-продажу будинку в Україні необхідно підготувати кілька важливих документів. Розглянемо основні з них:
Паспорти покупця та продавця;
Ідентифікаційні коди;
Документ, що підтверджує право власності на будинок (для продавця);
Технічний паспорт будинку.
Якщо будинок перебуває в іпотеці або має обтяження (наприклад, зареєстрований як застава), потрібно надати дозвіл від іпотекодержателя або інших органів, які можуть бути зацікавлені у цьому об'єкті. Якщо будинок знаходиться на земельній ділянці, продавець повинен надати документи на землю, які підтверджують право на її власність або оренду (свідоцтво про право власності на земельну ділянку, договір оренди тощо). Після підготовки всіх документів договір повинен бути посвідчений нотаріусом. Фахівець перевіряє правильність оформлення документів, погоджує умови угоди та засвідчує її юридичну силу.
Передній договір купівлі продажу
Попередній договір купівлі-продажу — це угода між двома сторонами, яка укладається з метою визначення основних умов майбутнього договору купівлі-продажу, що буде укладений на пізнішому етапі. Це зазвичай тимчасова угода, яка зобов'язує сторони виконати певні дії до укладання основного договору. Попередній договір не передбачає передачу майна, а лише встановлює зобов'язання укласти основний договір у майбутньому. Розглянемо основні характеристики попереднього договору:
Зобов'язання укласти основний договір. Сторони зобов'язуються підписати договір купівлі-продажу в майбутньому на заздалегідь погоджених умовах.
Умови основного договору. У попередньому договорі зазначаються основні умови, за якими буде укладено основний договір (ціна договору купівлі-продажу, терміни виконання угоди, характеристика майна).
Визначення терміну укладення основного договору. Вказується точний період або умови, за яких сторони повинні підписати основний документ.
Коли укладається попередній договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки:
Коли одна з сторін або обидві хочуть зафіксувати намір укласти основний договір, але з якоїсь причини не можуть зробити це одразу (наприклад, потрібні додаткові документи чи час для узгодження);
У разі необхідності забезпечення виконання зобов'язань (зазвичай шляхом передоплати або внесення депозиту).
Попередній договір є юридично обов'язковим і може бути предметом судового розгляду в разі його порушення однією зі сторін.
